Повернення до базових потреб здорових дітей – перші речі, про які треба подбати

Автор – Джулія Волкман

Оригінал статті тут: https://scholar.harvard.edu/volkman/publications/back-basics-healthy-children-first-things-go-education

Коли доктор Монтессорі вперше розпочала лікарську практику, її призначили до будинку для так званих «дефектних дітей». Ці слова дають нам певну уяву про культуру в Італії на рубежі 19 і 20 століть. Її найпершою роботою з тими дітьми була турбота про їхнє здоров’я: добре харчування, правильний відпочинок, чисте навколишнє середовище. Лише тоді вона могла перейти до роботи, яка мала блискучі результати.

Сьогодні здається, що наше суспільство також виснажене, але наш дефіцит – це час. Ми створили вражаючі способи пити свою каву, тому що вона нам буквально потрібна, щоб залишатися бадьорими та пильними в стані постійного дефіциту часу на сон. У нас є чудові заморожені продукти або гарячі і готові до вживання страви, які ми можемо купити, тому що часто не маємо часу приготувати собі їжу. Сон і їжа — це найперше, про що треба подбати.

Але що ми маємо в надлишку? Діагностується обмежена здатність до навчання. Чи вам відомо, що існує дискусія про це, в стилі суперечки про те, що було раніше – курка чи яйце? Збільшилася кількість діагнозів тому, що раніше ми просто не називали такі речі обмеженими здатностями до навчанні в минулому? Або кількість діагнозів збільшилася, тому що збільшилась кількість підстав для діагностики? В нас замало місця для дискусії про це в межах цієї статті, але я наведу один маленький доказ на користь останньої версії.

Дослідження, опубліковане в 2007 році в престижному медичному журналі «The Lancet» виявило, що штучні барвники та/або бензоат натрію (харчовий консервант) напряму впливають на виникнення у дітей гіперактивності.¹ Подивіться на списки інгредієнтів на етикетках декількох харчових продуктах, що проходять обробку (наприклад пластівців або

печива), і ви, швидше за все, знайдете ці два інгредієнти. Вони всюдисущі… і так маємо гіперактивність. Можливо, мати-природа намагається нам щось сказати. Можливо, нам потрібно повернутися до базису і переглянути першорядні речі — сон і їжу.

Як спить дитина?

Однією з найважливіших фізіологічних потреб організму і мозку, що розвиваються, є сон. Якщо у дитини порушується сон, погіршується її поведінка. Насправді, симптоми депривації сну можуть імітувати симптоми СДУГ (Синдрому Дефіциту Уваги та Гіперактивності)². Доктор Монтессорі це знала. Вона включила інформацію про сон у стандартні біографічні відомості, які вона збиратиме про своїх учнів.³Вона також рекомендувала включати в середовище рослинний сад зі спеціальними спорудами, тому що «діти можуть грати або спати під ними, і також можуть виносити свої столики для роботи чи обіду».⁴

…симптоми депривації сну можуть імітувати симптоми СДУГ

Дітям від 3 до 6 років зазвичай потрібно 10-12 годин якісного сну на день (включаючи денний сон, якщо він їм потрібен). Якісний сон означає глибокий безперервний сон. Якщо є щось таке, що заважає нічному відпочинку, то вирішення цієї проблеми може призвести до вражаючих змін в поведінці дитини. Наприклад, 60% дітей з певним видом екземи мають нестачу сну або зниження якості сну через свербіж і біль.⁵Якщо направити зусилля на подолання свербіжу і больових відчуттів, то сон може покращитися.

Тому, коли ви спостерігаєте за своїми дітьми, що протестують, перевірте, чи немає у них мішків під очима. Якщо вони просто раптово впадають в сон на рамці з ґудзиками, настав час поговорити з родиною. Якщо родина підтвердить, що дитина не спить достатньо довго або має порушення сну, і конкретна причина невідома, то є кілька простих стратегій, заснованих на фактах, які ви можете порекомендувати батькам:

Активно грайте з дитиною протягом дня/вечора (щоб задовольнити потребу дитини в спілкуванні з батьками, щоб дитина могла дозволити батькам піти, коли прийде час гасити світло)⁶
Зменшити вечірній стрес
Вимикайте телевізор задовго до сну, оскільки це може вплинути на почуття безпеки/потреби дитини бути постійно напоготові (а ще краще ніколи не вмикати)
Почніть готуватися до сну за 30 хвилин до вимикання світла
Дотримуйтеся спокійного/передбачуваного розпорядку сну; наприклад, ванна, нанесення лосьйону/масаж спини або ніг, а потім обійми/спів/читання разом⁷
Хай спальня буде спокійною, тихою і темною
Мелатонін рекомендований лише за наявності діагностованого аутичного спектру.⁸

Незалежно від того, змінюється ситуація вдома чи ні, в Домі для Дитини ми можемо бути гнучкими та дати дитині можливість відпочити. Можливо, у вас немає спеціальних споруд у саду, але, сподіваюся, ви можете створити тихе місце у вашому середовищі, де будь-яка дитина може подрімати або просто полежати, поспостерігати за навколишнім світом або обміркувати та «перетравити» свої враження і дослідження. Як виявилося, дослідження мозку показують, що нам усім потрібен час, щоб обробити/обміркувати, щоб фактично засвоїти та вивчити те, що ми щойно зробили.⁹Тому місце для відпочинку піде на користь сфері пізнання всіх дітей, а не лише тих, в кого спостерігається депривація сну.

Як дитина харчується?

У своїх ранніх роботах доктор Монтессорі докладно писала про супи та інші страви, які пропонувалися дітям під час їх денного харчування. Здається, з роками ми втратили цей аспект педагогіки… дослідження показує, що настав час його повернути. (До речі, якщо вам цікаво вирішення питання харчування в державних шкільних закладах Америки, відвідайте сайт www.twoangrymoms.org )

Традиційно недоїдання ми асоціюємо з вагою. Якщо ми бачимо худу дитину, яка їсть не багато, ми хвилюємося. Але чи знаєте ви, що навіть діти, які не мають нестачу ваги та дієти яких здаються здоровими, теж можуть мати дефіцит основних поживних речовин? Ці недоліки можуть проявлятися несподіваним чином, включаючи неадаптивну поведінку. Тому якщо поведінка дитини викликає занепокоєння, подумайте, чого може не вистачати її тілу.

Деякі вітаміни, мінерали та жири необхідні для оптимальної роботи мозку. Основні, які мають бути в достатній кількості, це фолієва кислота, залізо, магній, вітаміни групи В, вітамін D і цинк. Якщо мозку не вистачає необхідної йому для функціонування фолієвої кислоти, то функціонувати він буде з порушеннями. А як виглядають порушення роботи мозку? Дратівливість, не здатність зосередитися, брак терпіння, неуважність, неспокій… бачите, що я маю на увазі?

«Було помічено, що поживні харчові добавки зменшують асоціальну та насильницьку поведінку та покращують розумову працездатність, роботу мозку, гостроту зору та настрій».

Розпитайте сім’ю про харчування дитини. Якщо він вибагливий їдок або навіть якщо його дієта здається здоровою, заохочуйте батьків давати йому мультивітаміни та омега-3 жирні кислоти(риб’ячий жир) курсами. Прийом поживних харчових добавок, як було помічено, знижує асоціальність і насильницьку поведінку та покращує розумову працездатність, роботу мозку, гостроту зору та настрій.^10,11 Наприклад, діти з аутизмом частіше мають певні недоліки харчування¹² та проблеми з травленням.¹³ Уважне ставлення до цих базових питань може мати позитивний вплив на поведінку.¹³ Іншим прикладом є в’язні, чия насильницька поведінка різко зменшилася після кількох тижнів прийому вітамінів, мінералів і добавок жирних кислот.¹⁴

Звичайно, не можна давати дітям вітаміни без згоди батьків, але можна їх заохочувати. Ви можете роздрукувати додаткову інформацію про певні вітаміни, мінерали та жирні кислоти, їх діапазон дозування та алергії з www.mbhe.org. Поділіться з ними даними та дозвольте їм зробити свій власний вибір. Якщо проблеми триватимуть, продовжуйте їх заохочувати. Терпіння і наполегливість є неймовірно потужним інструментом.

Ми завершуємо коло і повертаємося до того, з чого почали. Марія Монтессорі розпочала свою роботу як лікар, дбаючи про фізичні потреби дітей перед тим, як долучитися до їх освітніх потреб. Сучасне дослідження мозку показує, що фізичні потреби обов’язково перетинаються з когнітивними. По-перше, фізичні потреби. Тоді розум і серце можуть відкритися для всіх доступних можливостей.

Автор

Джулія Волкмен – мама підлітка та 4-річної дитини, Монтессорі-наставник громадського Монтессорі Школи в Спрінгфілді, Массачусетс, засновник «Maitri Learning» (www.maitrilearning.com) і провідний дослідник з клінічного вивчення методів ламінації в Будинку для Дитини. Цього літа вона знайде час щоб готувати, спати та лежати на траві зі своїми дітьми.

Література

McCann, D., Barrett, A., Cooper, A., Crumpler, D., Dalen, L., Grimshaw, K., et al. (2007). Food additives and hyperactive behaviour in 3-year-old and 8/9-year-old children in the community: a randomised, double-blinded, placebo-controlled trial. Lancet. 370, 1560-1567.
Paavonen, E.J., Raikkonen, K., Lahti, J., Komsi, N., Heinonen, K., Pesonen, A., et al. (2009). Short sleep duration and behavioral symptoms of attention-deficit/hyperactivity disorder in healthy 7- to 8-year-old children. Pediatrics. 123, e857-e864.
Montessori, M. (1913). Pedagogical anthropology. Frederick A. Stokes Company: New York. 427.
Montessori, M. (1914). Dr. Montessori’s Own Handbook. Frederick A. Stokes and Company: New York. 10.
Schmitt, J. and Romanos, M. (2009). Lack of studies investigating the association of childhood eczema, sleeping problems, and attention-deficit/hyperactivity disorder. Pediatr Allergy Immunol. 20, 299–300.
Reid, G.J., Huntley, E.D., and Lewin, D.S. (2009). Insomnias of Childhood and Adolescence. Child Adolesc Psychiatric Clin N Am. 18, 979–1000.
Mindell, J.A., Telofski, L.S., Wiegand, B., and Kurts, E.S. (2009). A nightly bedtime routine: impact on sleep in young children and maternal mood. Sleep. 32(5), 599-606.
Garstang, J., and Wallis, M. (2006). Randomized controlled trial of melatonin for children with autistic spectrum disorders and sleep problems. Child: care, health and development. 32(5), 585–589.
Gusnard, D.A., Akbudak, E., Shulman, G.L., and Raichle, M.E. (2001). Medial prefrontal cortex and self-referential mental activity: relation to a default mode of brain function. Proc Natl Acad Sci USA. 98(7), 4259-64.
Haller, J. (2005). Vitamins and brain function. In Lieberman, H.R., Kanarek, R.B., and Prasad, C., eds. Nutritional Neuroscience. Taylor & Francis: New York. 207-233.
Kaplan, B.J., Crawford, S.G., Field, C.J., and Simpson, J.S.A. (2007). Psychological Bulletin. 133(5), 747-760.
Arnold, G.L., Hyman, S.L., Mooney, R.A., and Kirby, R.S. (2003). Plasma amino acids profiles in children with autism: potential risk of nutritional deficiencies. Journal of Autism and Developmental Disorders. 33(4), 449-454.
Horvath, K. and Perman, J.A. (2002). Autistic disorder and gastrointestinal disease. Current Opinion in Pediatrics. 14, 593-597.
Gesch, C.B., Hammond, S.M., Hampson, S.E., Eves, A., and Crowder, M.J. (2002). Influence of supplementary vitamins, minerals, and essential fatty acids on the antisocial behavior of young adult prisoners. British Journal of Psychiatry. 181, 22-28