Ми знаємо, що гени забезпечують основний план розвитку дитини та її мозку. А досвід? Досвід визначає, яким функціональним він буде, а також може призводити навіть до змін у генах. У відповідь на різні сигнали, епігенетичні модифікації можуть заблокувати ділянку ДНК, призвавши до хімічних змін, які впливають на його форму таким чином, що білок закодований в цьому гені не може утворюватися.
При копіюванні ДНК в процесі клітинного поділу копіюються також епігенетичні модифікації. Через це всі наступні покоління клітин зберігають цю інформацію.
Тобто гени, які дитина наслідує від батьків, не остаточно визначають, якою людиною стане дитина.
Досвід та побудова архітектури мозку
Немає сумніву, що досвід, який отримує дитина в її навколишньому середовищі, має значну роль в формуванні поведінки, здоров’я та розумові здібності. Але ми також знаємо, що дитина наслідує гени від батьків, якізабезпечують основний план розвитку.
Крім того, нам відомо, що певні генетичні характеристики можуть зробити дитину більш схильною до певних аспектів його досвіду, який не мав би впливу на дитину з іншими генетичними характеристиками.
Мозок при народженні містить близько одного мільярда нейронів. А головною задачею раннього дитинства є формування зв’язків, синапсів, між ними. Ці зв’язки утворюють ланцюги, по яким передається інформація, таким чином закладається унікальна архітектура мозку. Отриманий досвід впливає на те, якою буде ця архітектурна споруда, наскільки міцною та з гарним сполученням між відділами , що стане запорукою успішного навчання, поведінки та здоров’я загалом.
Що ми маємо на увазі, коли говоримо про досвід?
Це потенційно будь- яка подія в житті дитини, яка сприймається сенсорними рецепторами, перетворюється в електричний імпульс і передається по нейронам. Спочатку формуються більш прості схеми, які контролюють прості процеси, вони стануть основою, фундаментом, більш складних процесів. Синапси та нейрони, що частіше активуються, будуть ставати міцнішими та ефективнішими. Ті, що використовуються рідше – стають слабшими та зникають, цей фізіологічний процес називається прунінг.
Таким чином, мозок дитини формує конструкцію нейронних зав’язків, що включає емоції, рухи, контроль поведінки, логіку, мову, пам’ять.
Марія Монтессорі, спираючись на свої наукові спостереження, вважала одним із ключових та необхідних факторів розвитку гармонійної особистості підготовлене середовище, в якому дитина від народження може отримати багатий досвід і розкрити свій потенціал певною мірою.
Вона робила акцент на найважливіший етап розвитку – від 0-6 років: час, коли дитина будує свою унікальну архітектуру мозку на фундаменті якого буде формуватися особистість.
Базова структура мозку, що закладається в ранньому дитинстві та продовжує своє формування в продовж життя, залежить від отриманого досвіду. Саме досвід є ключовим фактором, який впливає на якість побудови мозку. Гени забезпечують основний план, але досвід визначає те, як вони проявляться, наскільки якісною буде конструкція мозку.
Взаємодія з малюком за принципом: «подача – прийом подачі» формують нейронні зв’язки у дитини.
Коли ви контактуєте з дитиною, навіть немовлям, ви обмінюєтесь жестами, мімікою, промовляєте звуки або слова– ці моменти взаємодії важливі для розвитку мозку дитини.
Діти зазвичай усіма доступними їм способами прагнуть контакту з нами по тисячу разів на день. Це дозволяє їм створити нейронні зв’язки між різними областями мозку, будуючи емоційні та когнітивні навички.
Тип взаємодії «подача – прийом подачі» взятий по аналогії із грою в теніс. Дитина «подає» нам сигнал, жест або просто погляд, ми уважно слідкуємо і відповідаємо – «приймаємо подачу». Тепер черга дитини, а ми уважно чекаємо. Ми не закидаємо дитину м’ячиками, не нехтуємо її подачами.
Ілюстрацією важливості такої взаємодії буде розвиток мовлення. Спочатку дитина проявляє зацікавленість предметом або вказує на нього. Ми у свою чергу промовляємо назву.
Таким чином, у дитини формується нейронний зв’язок між певною комбінацією звуків та об’єктом. Згодом, ми читаємо книжку дитині. Маля чує цю комбінацію звуків та бачить вже не об’єкт, а графічні символи, що кодують звуки. Так починається опановування писемного мовлення.
За постійної підтримки дорослих діти вчаться розшифровувати письмо і, зрештою, писати самі.
Кожен наступний етап базується на попередньому, і залежить від нього. Не можна взяти ракетку і одразу виграти турнір. Ви поступово формуєте вміння та нейронні зв’язки. Так і дитина закладає основу для здобуття когнітивних навичок, поведінки та здоров’я.
Стаття – авторська подача матеріалів Центру Розвитку Дитини Harvard University
Авторка статті – Людмила Шпакович
Редакторка – Лідія Таровита
Підбір матеріалу – Анна Волохова, Ольга Ельшанські
