Ми навчаємося і вдосконалюємося, так само як і люди, які нас оточують. З часом, ми можемо допомагати іншим осягнути ті знання та навички, які самі вже опанували.
Коли мені було десять років, одна з моїх подруг отримала в подарунок нову “Монополію”. Протягом наступного року гра стояла на полиці в целофановій обгортці. Мої пропозиції відкрити новий набір зустрічали тверді слова подруги: «Ні, я не хочу зіпсувати гру. Подивись на старий набір моєї мами”. Того року я з сім’єю переїхала, тож, думаю, гра “Монополія” все досі бути в обгортці.
Як прикро мати подарунок і не користуватися ним.
Скільки людей могли б навчитися грати? Скільки годин веселощів з друзями втрачено через те, що ви зберегли щось на майбутнє?
Зараз – це найкращий момент.
Навчання, самовдосконалення, існування загалом, повинні вийти за рамки шаблонів, щоб допомагати іншим вчитися, розвиватися і насолоджуватися цим разом.
Цінність життя вимірюється не кількістю речей на полицях у шафі, а тим, скільком людям ми допомагаємо.
Як сказав Альберт Швейцер: “Я не знаю, як складеться ваша доля, але одне я знаю точно: лише ті із вас будуть щасливими, хто шукатиме і знайде можливість служити іншим“.
Коли ми будемо вірити в те, що у нас всього буде в достатку, немає нестачі в чомусь, тоді настільні ігри, подарунки будуть використовуватися не лише для власного задоволення, але і для того, щоб допомагати іншим відчути цю насолоду від життя.
Вдячність допомагає нам вдосконалюватися, а також бачити нові можливості, які закладені в усьому, що ми цінуємо.
Схоже, що саме вдячність за їжу допомагає мені знаходити цікаві страви для приготування і практично не викидати залишки. Наприклад, із залишків броколі може вийти фрітата.
Поставивши людей на перше місце, ми чітко визначимо наш пріоритет – самовдосконалення.
Кажуть, що людям все одно, як багато ви знаєте, поки вони не дізнаються, скільки речей у світі для вас дійсно несуть цінність. Якщо те, що ми вивчаємо або вже знаємо, не стосується допомоги іншим людям, ми маємо вигляд пихатих і надмірно освічених, що ще більше ізолює нас від справжнього досвіду зростання і навчання в житті.
Уникайте об’єктивізації людей і персоніфікації предметів.
Ми бачимо приклади об’єктивації людей у роботодавця, який нічого не знає про своїх працівників. Це люди в маркетингу, на складі, у торгівлі. Мати, яка боїться, що поцілунок її трирічної дитини зіпсує її макіяж чи забруднить одяг. Батько, який проводить більше часу перед телевізором, ніж з родиною. Усвідомте важливість людей у вашому житті і надайте їм пріоритет.
Віддавайте.
Віддай свій час. Свої гроші. Свою увагу. Свої ресурси. Віддаючи, ви зростаєте.
Однак остерігайтеся тих, хто захоче від ваших стосунків більше, ніж ви готові дати. У дусі справжньої пожертви пам’ятайте, що не слід прив’язувати до подарунків жодних умов. Будьте обережні, щоб не спіткнутися об невидимі ниточки, які можуть виникнути як наслідок цих дарів.
Зрозумійте, що ваша вища мета – зростати, щоб допомагати іншим, не тільки зараз, але й протягом усього життя, адже найкраще передається нашим дітям. Найкраще просочується вниз.
Переклад статті Марен Шмід “Better Trickles Down” (28.12.2019).
Редактори: Ксенія Рижак, Лідія Таровита
