Метод Монтессорі викликає все більше зацікавлення серед батьків та педагогів своєю унікальністю та спрямованістю на розвиток дитини. Проте, поряд із достовірною інформацією поширеними є міфи. У цій статті ми розберемо найвідоміші та спростуємо їх. Це допоможе вам краще зрозуміти метод Монтессорі.
Міф 1: У монтессорі-класі немає правил, дисципліни та контролю
Правда: Метод Монтессорі надає дітям свободу вибору серед доступних активностей та матеріалів, але з певними обмеженнями.
Основні правила, яких дотримуються діти в монтессорі-класі:
Чому це важливо?
Свобода в межах кордонів, що є одним з принципів методу Монтессорі, допомагає розвивати самостійність та вміння брати відповідальність за свої дії.
Що робити?
Якщо дитина розлила воду, педагог показує їй, як прибрати, – і дитина прибирає. Або, наприклад, якщо дитина взяла матеріал, з яким працює інший, вона знає, що має його повернути й домовитися про те, що хоче взяти цю роботу пізніше.
Очікування
Реальність
У ситуації, коли дитина йде в деструктив, “бавиться” з матеріалом, використовує його не за призначенням, то педагог перенаправляє дитину до конструктивної діяльності або відпочинку, який не буде заважати іншим.
Як бачимо, у монтессорі-середовищі існують свобода вибору та конкретні правила, яких дотримуються всі діти та дорослі, це сприяє розвитку дисципліни та саморегуляції. За порушення правил діти вчаться нести відповідальність, усуваючи по можливості негативні наслідки.
Міф 2: Не можна хвалити дитину
Правда: У монтессорі-освіті похвала важлива й потрібна, до неї вдаються, щоб відзначити передусім зусилля дитини, її вміння розвиватися та вдосконалюватися. Так у дитини виникає відчуття, що вона контролює власний розвиток і може досягти успіху завдяки власним зусиллям.
Поради як хвалити дитину:
- Висловлюйте похвалу тоді, коли дитина захоче продемонструвати свою роботу. Поки триває робочий процес та спостерігається концентрація, не втручайтеся, адже це означає, що дитина знайшла те, що їй потрібно для розвитку. Будь-яка стороння реакція, навіть позитивна, може порушити цей надважливий момент.
- Звертайте увагу на деталі. Намагайтеся бути конкретними у своїх спостереженнях. Наприклад, описуйте, які деталі вам сподобалися, що саме ви помітили у діях дитини, які зусилля вона зробила для досягнення такого результату.
- Використовуйте “Я-повідомлення”. Говоріть про свої власні відчуття та думки. Замість загальних висловлювань про дитину, скажіть, чим саме вам сподобалася її робота або як ви відчуваєте себе у зв’язку з її досягненнями.
- Акцентуйте увагу на зусиллях. Замість зосередження на вроджених здібностях, наголошуйте на процесі та витрачених зусиллях, а не лише на результаті.
Що можна сказати замість «Ти молодець»?
Загальні фрази на кшталт «молодець», «гарна робота» не висвітлюють повною мірою тих результатів, які дитина здобула під час роботи. За кожним новим малюнком, опанованим матеріалом та навіть найменшим наміром пізнати щось нове, стоїть складний інтелектуальний процес та великі зусилля, завдяки яким малюк набуває нових знань, умінь та навичок. Тому, важливо знайти потрібні слова для похвали, звернути увагу на найдрібніші деталі та дати дитині мотивацію до подальшого самовдосконалення та розвитку.
Міф 3: Це дорого і лише для елітних закладів
Насправді метод Монтессорі доступний для всіх дітей та батьків, незалежно від їхнього соціального статусу чи фінансових можливостей.
Удома можна практикувати метод Монтессорі без значних фінансових витрат, адже все зосереджено на життєвій практиці. Що стосується закладів освіти, то існує міф, що Монтессорі – це лише приватні заклади з високим цінником, але це не так.
Варто згадати, що навіть найперший заклад Марії Монтессорі – Casa dei bambini (з італійської – Дім дітей) був створений для дітей з неблагополучних родин. Пізніше, коли Монтессорі подорожувала світом, її систему переймали як приватні, так і державні заклади. Зокрема її система суттєво вплинула на формування державної системи освіти в Індії.
Такі країни як США, Австралія, Нідерланди, Таїланд використовують педагогіку Монтессорі як одну з державних систем освіти. У США існує понад 500 державних шкіл Монтессорі і створюються нові державні програми.
Мапа взята з сайту державних монтессорі-шкіл США montessoripublic.org
Україна також рухається в цьому напрямку. Перший державний монтессорі-заклад в Україні функціонує в Києві з 1992 року, а просто зараз наша громадська організація розробляє державну програму для закладів дошкільної освіти. Наступним кроком стане шкільна освіта.
А поки що філософія Монтессорі використовується в багатьох навчальних закладах України й без грифу МОН, адже основне правило – це створення середовища взаємоповаги та урахування потреб дитини.
Утім вартість акредитованого навчання для педагогів (MACTE, AMI) вища в порівнянні з традиційними підходами, оскільки акредитація тренінгового центру сама по собі є недешевою процедурою. Навчання є тривалим, включає не тільки теоретичну й практичну частину, а й повноцінну інтернатуру, а по завершенні дає можливість працювати в будь-якому монтессорі-закладі світу. Важливими є духовна підготовка педагога та дотримання високих стандартів методу.
Наша громадська організація “Монтессорі UA” працює над тим, щоб метод Монтессорі став доступним для всіх українських дітей.
Міф 4: Марія Монтессорі покинула свою дитину
Цей міф пов’язаний з нерозумінням історії життя Марії Монтессорі та особливостями культури початку 20 століття.
Марія Монтессорі керувала інститутом психічного здоров’я разом зі своїм колегою Джузеппе Монтессано. Вони разом розробили програму для цього інституту. Між ними зародилися стосунки, і Марія завагітніла, але вони не одружилися. Марія Монтессорі була невигідною партією для родини Монтессано.
Марія робила все можливе, щоб захистити свою дитину й у той самий час зберегти професійну репутацію, адже якби вона відкрито визнала, що вагітна, її науковій кар’єрі настав би кінець.
Саме тому вона прийняла тяжке рішення віддати дитину під опіку годувальниці. Марія регулярно навідувалася до сина, не розкриваючи свою істинну роль у його житті. Це було необхідно для того, щоб не втратити наукові здобутки та можливості для розвитку, які в ті часи жінці було так важко отримати.
Однак Марія завжди піклувалася про сина і тільки-но він досяг зрілого віку, розказала йому правду. Після цього Маріо супроводжував матір та допомагав розвивати метод Монтессорі протягом багатьох років.
Марія і Маріо Монтессорі разом (фото: hollismontessori.org)
Активно долучився до її педагогічної та дослідницької діяльності. У заповіті Марія Монтессорі вказала його як єдиного спадкоємця та послідовника. Після її смерті Маріо продовжував популяризувати систему Монтессорі на посаді генерального директора АМІ.
Історія життя та відносин із сином Марії Монтессорі свідчать про неї як сильну особистість, яка реалізувалася всупереч догмам консервативного суспільства як науковиця та мати.
Міф 5: Це тільки для дітей з особливими потребами
Цей міф є чи не найбільш давнім та сильним не тільки в Україні, а й у всьому світі. А виник він через те, що Марія Монтессорі була однією з перших жінок, що стали лікарями в Італії, провідною темою її медичної роботи була соціалізація/адаптація дітей з особливими освітніми потребами.
Вона починала створення методу, працюючи з такими дітьми, але швидко розуміла, що він може бути корисним для всіх дітей, незалежно від їхнього стану здоров’я. Перший заклад Монтессорі “Casa dei bambini” був відкритий для здорових дітей.
Пізніше з’явилася течія, названа “монтессорі-терапія”, адаптована спеціально для дітей з особливими потребами. Вона поєднує метод Монтессорі з корекційними методами й активно використовується у всьому світі, зокрема й в Україні, громадською організацією “Гармонія розвитку”.
Тож фактично робота з особливими дітьми тривала 1 рік, а метод Марія Монтессорі розробила в ході експериментальної діяльності в групах зі здоровими дітьми протягом 45 років.
Сучасні монтессорі-класи практикують інклюзивність, де всі діти мають можливість спільно навчатися та розвиватися. Особлива дитина в класі не створює проблем, але потребує додаткової уваги та підтримки з боку педагога, тьютора та за необхідності корекційного педагога.
Важливо пам’ятати, що наразі інклюзія – це не лише органічні порушення чи порушення затримки розвитку, а й психологічні проблеми, пов’язані з недостатньою соціалізацією, впливом гаджетів у віці до трьох років, стресовими чинниками тощо.
Міф 6: Немає свободи – одні правила
Насправді в монтессорі-класі діти постійно обирають собі діяльність:
Так вони тренують здатність робити вибір, ідучи за покликами, та як наслідок розкривають свій потенціал. Це свідоме та вільне волевиявлення дітей має велике значення для їхнього розвитку та самореалізації.
У монтессорі-класі також існують правила, але вони не обмежують свободу дітей, а навпаки, допомагають підтримувати порядок, здорову атмосферу поваги, прийняття та довіри в колективі. Ці правила формують самостійність у дітей, допомагають їм контролювати свої слова, рухи та спосіб спілкування. Вони дають відчуття безпеки та можливість зосередитись на творчому та навчальному процесі.
Наприклад, правило одного матеріалу на клас дає можливість тренувати навичку очікування своєї черги, формування домовленостей один з одним, роботи в парі. Тобто існує гармонійне поєднання свободи волевиявлення та правил, які сприяють розвитку дітей у гармонії зі своїми потребами та інтересами в безпечному просторі.
Міф 7: Неможливо практикувати метод Монтессорі вдома
Насправді практикувати метод Монтессорі вдома дуже просто, адже основне – це слідування за дитиною та повага до її потреб. Ось декілька порад, як зробити цей процес простішим.
- Організуйте домашній простір відповідно до потреб дитини. Встаньте навколішки й подивіться на дім з висоти дитячого зросту. Підберіть меблі та аксесуари так, щоб дитині було зручно та вона могла самостійно обрати одяг, перевдягтися, налити собі води на кухні, приготувати простий снек, умитися чи скористатися вбиральнею тощо. Якщо облаштовувати простір таким чином, діти навчаться прислухатися до власних потреб, турбуватися про себе та бути самостійними.
- Рутини, рутини й ще раз рутини! Дуже важливою є регулярність. Зробіть монтессорі стилем життя для всієї родини! Не потрібно використовувати матеріали, які є в монтессорі-класі. Удома можна зосередитися на життєвій практиці дитини. Наприклад, показати, як одягатися/роздягатися самостійно, проводити гігієнічні процедури, піклуватися про свої речі, як приготувати перекус. Кухня є царством сенсорної практики для дитини, тож дозволяйте брати участь у приготуванні їжі: нюхати й пробувати на смак, мити та нарізати м’які фрукти та овочі, сир, просіювати борошно – залучайте до будь-яких інших видів щоденної діяльності.
- Спостерігайте за дитиною. Слідкуйте за тим, які дії даються дитині легко, а які ще потребують удосконалення й пропонуйте відповідні домашні задачі. Зверніть увагу на загальну моторику: чи дитині легко вставати, присідати, тримати баланс на сходах, стояти навшпиньках і тягнутися вгору. Для розвитку крупної моторики гарно підходять вправи з прибирання: витерти калюжу на підлозі, помити вікно, дзеркало або двері. Також слідкуйте за руками: наскільки вправно дитина бере предмети та маніпулює ними. Тут стануть у пригоді щоденна діяльність на кухні: миття посуду (навіть якщо доведеться перемивати), фруктів та овочів, а пізніше – чищення й нарізання, намащування хліба маслом тощо.
- Пройдіть базове навчання для батьків. Часто ми захоплюємося ідеєю, вивчаємо її, читаємо книжки, статті, але щось все одно йде не так. Не вистачає прикладу людей із практичним досвідом. Курси для батьків орієнтовані на практичні поради, спираються на життєвий досвід та є лаконічними в подачі, адже дорослі є обмеженими в часі. Такі курси допомагають усвідомити сутність монтессорі-методу та підтримати на шляху до свідомого батьківства.
Наша громадська організація створила українські субтитри для безкоштовного курсу для батьків від The Prepared Montessorian. Подивитися можна за посиланням: https://www.udemy.com/course/how-montessori-education-works/
Міф 8: Відсутні групові заняття в класі
Насправді в монтессорі-класі є групові та індивідуальні заняття.
Дійсно, більшу частину часу монтессорі-циклу діти працюють самостійно, оскільки матеріал у класі переважно розрахований саме на це. Види роботи стимулюють кожну дитину прислухатися до власних потреб, обирати певну діяльність, концентруватися на ній та розвивати навички (як життєвої практики, сенсорики, так і математичні чи мовленнєві) у власному темпі.
До 2,5 років діти зосереджені на побудові власної особистості, тож потреба в комунікації з однолітками не висока.
Монтессорі-клас дає дітям вибір: працювати самостійно, у парі або в групі. Наприклад:
- У зоні життєвої практики діти можуть разом поливати рослини в класі та витирати пил на листочках (тут упораються двоє) або замінювати воду в акваріумі для рибок (це робота для 4-5 дітей).
- У зоні сенсорики, що спрямована на розвиток органів чуття, діти можуть працювати в парі.
- У зоні математики, що спрямована розвиток навичок рахунку, логічного мислення, аналізу тощо може працювати декілька дітей.
- Також протягом дня діти можуть разом співати, танцювати, займатись кулінарією, творчістю та проводити час на свіжому повітрі, разом прибирати клас, працювати над великими проєктами як, наприклад, підготовка до свят.
У монтессорі-класі враховують вікові особливості та сенситивні періоди кожної дитини, тому класичних групових занять, де всі одночасно вчать одне й те саме, немає. Тут дитина має можливість обирати відповідно до своїх інтересів та потреб.
Міф 9: Немає творчої складової
Насправді творчість є однією з ключових складових методу Монтессорі й вона проявляється в кожній зоні класу. Наприклад:
Поступово дитина опановує базові презентації, після чого відкривається “вікно у світ” творчих варіацій. Творчість можлива тоді, коли є накопичений досвід взаємодії зі світом навколо. Саме тоді людина народжує нові ідеї та знаходить нові способи поєднання вже знайомих предметів.
Це добре видно на таких прикладах:
Як бачимо, творчість є важливою складовою і задіяна у всіх зонах класного середовища. Завдяки цьому діти експериментують та реалізують потребу в розвитку творчого потенціалу.
Міф 10: Педагоги нічого не роблять у класі
Насправді педагоги в монтессорі-класі відіграють важливу роль у навчанні та вихованні дітей. Навіть якщо на перший погляд здається, що педагог нічого не робить, насправді це не так.
Ось деякі обов’язки монтессорі-педагога:
Педагоги спостерігають за кожною дитиною, дізнаються про її інтереси, уподобання та особливості розвитку. Вони аналізують знання, уміння та навички, які вже сформувалися, і на основі цього розробляють індивідуальний план розвитку кожної дитини.
У монтессорі-класі діти працюють самостійно, у парах або в підгрупах з повагою один до одного та середовища. Це стає можливим завдяки роботі педагогів у класі. Іноді може складатися враження, що педагог сидить і нічого не робить, але насправді він або вона спостерігає, планує, створює атмосферу для самостійної роботи дітей.
Міф 11: Педагогіка Монтессорі застаріла й неактуальна
Марія Монтессорі як антрополог детально вивчила природу дітей з точки зору еволюції, спостерігала за ними з науковою метою і виявляла закономірності розвитку. Вона розробила метод виховання, базуючись на власних спостереженнях.
У 21 столітті спостереження Марії Монтессорі підтверджені науковими дослідженнями фахівців з розвитку мозку дитини. Наприклад, її спостереження та висновки щодо потреб дітей у віці до 6 років збігаються з науково обґрунтованими потребами відповідно до процесів розвитку мозку в цьому віці – Brain Development and the Role of Experience in the Early Years.
Педагогіка Монтессорі актуальна, оскільки сприяє цілісному розвитку дитини, так званому “холістичному” підходу, адже сприяє фізичному, когнітивному, емоційному та соціальному розвитку. У монтессорі-класах діти займаються щоденними життєвими справами, розвивають органи чуття, пізнають математику, мову, культуру та природознавство, музику та творчість через практичний досвід, мають можливість самостійно вибирати активності, досліджувати світ і формувати інтереси.
Міф 12: Мало спілкування для дітей
Насправді у монтессорі-класі навчання мови посідає важливе місце. З моменту, як дитина прийшла до класу, педагог ініціює спілкування з дітьми, вітається, запитує про справи, про те, як пройшли вихідні або канікули. Це можуть бути як індивідуальні, так і групові розмови.
Під час монтессорі-циклу педагоги створюють умови для роботи в парах і підгрупах, а також дозволяють дітям спілкуватися, якщо вони не зайняті конкретною діяльністю. У той же час важливо, щоб спілкування не заважало іншим дітям працювати. Якщо робота в парі або гучне спілкування відволікають інших, педагог чи асистент нагадують дітям про тихе спілкування й пояснюють, чому це важливо.
Невід’ємною частиною роботи монтессорі-класу є кола, під час яких обговорюються підготовлені теми, діти дізнаються щось нове, а також висловлюють власну думку, дискутують, учаться уважно слухати інших та чекати своєї черги висловитися. На колах діти також можуть презентувати класу певний предмет, що вони принесли, або розказати історію із життя.
Варіантів взаємодії дуже багато! У монтессорі-класі діти розвивають навички спілкування, формулювання думок, уміння слухати, а також збагачують словниковий запас та розширюють світогляд.
Міф 13: У класі багато дрібних предметів – і це небезпечно
Дійсно, у монтессорі-класі можна зустріти дрібні предмети, але під час роботи з ними передбачені заходи безпеки, робота проводиться під наглядом педагога, тому ризик травматизації для дитини мінімальний. Важливо навчити дітей використовувати дрібні предмети правильно та безпечно.
Навіщо це потрібно?
Маніпуляції з дрібними предметами допомагають дитині вдосконалювати моторику, розвивати тактильні відчуття, тренувати увагу та вправність, навички відповідальності та самоконтролю. У віці від року до чотирьох діти мають сенситивний період цікавості до дрібних предметів. Це особливий період, що має несвідоме підґрунтя розвитку сенсорних відчуттів.
Тож у монтессорі-класі можуть бути різні предмети, які, на перший погляд, можуть здатися небезпечними, як-от: голка, ножиці, намистини тощо. Ці предмети стають частиною повсякденного життя дитини, і завдання вчителя – показати, як користуватися цими предметами з безпекою для себе, інших та середовища.
Педагоги та асистенти спостерігають за процесом використання дрібних предметів та припиняють діяльність негайно, якщо бачать, що дитина використовує предмети не за призначенням.
Міф 14: Завдяки методу дитина виросте генієм
Батьки сподіваються, що завдяки навчанню за методом Монтессорі їхня дитина обов’язково стане вундеркіндом.
Цей міф з’явився від того, що серед випускників таких шкіл є чимало відомих особистостей:
- Засновники Google Ларрі Пейдж і Сергій Брін
- Засновники Amazon Джефф Безос і його дружина Маккензі Скотт.
- Джиммі Вейлс – співзасновник Wikipedia.
- Скотт та Марк Келлі, які були астронавтами НАСА.
Вони здобули ґрунтовні знання та розвинули свої здібності саме завдяки цій системі навчання.
Проте варто розуміти, що метод Монтессорі – це не панацея, яка гарантовано зробить з будь-якої дитини генія. Його мета – дати змогу кожній дитині розвиватися власним темпом та реалізувати свій потенціал. І це вдається! Учні Монтессорі-шкіл стають впевненими, кмітливими, самостійними особистостями.
Звісно, не кожна дитина досягне таких висот, як засновники Google чи Amazon. Але метод допомагає розкрити здібності кожного – хтось стане чудовим музикантом чи художником, хтось – успішним інженером, а хтось просто щасливою та гармонійною людиною.
Тож варто довіритися цій системі і дати дитині шанс розвинути свій потенціал. Адже навчання за методом Монтессорі – це можливість стати кращою версією себе, хто б ти не був.
Автори
Статю підготували експерти з монтессорі-освіти: Марина Лосицька, Віолетта Каледа, Ксенія Рижак, Юлія Вінтоняк, Євгенія Кириченко, Анна Волохова. Редакторка: Лідія Таровита
Тут перечислены популярные мифы Монтессори. А как вам такой???
Один психолог критиковал метод за то, что он подходит только для кинестетиков. А детей с другими модальностями (визуальной, аудиальной) он переучивает в кинестетиков, как левшей переучивают в правшей.
Насколько это мнение соответствует реальности?
Монтессорі середовище працює не лише через кінестетичні відчуття, а і через візуальні та аудіальні. Прикладами є кольорові коробки та звукові циліндри.
Відповідно, точка зору, що це лише про кінестетику не відповідає реальності.