Авторство: Американська психологічна асоціація. Оригінал статті тут
Переклад: Інна Хлистік
Вступ
Війна може бути чимось дуже страшним для маленьких дітей, особливо тому, що тероризм приніс страх так близько до дому.
Для дітей події під час війни невизначені. Батьків їхніх друзів або, можливо, їхніх власних батьків можуть призвати служити в армію. І діти сподіваються на вчителів не менше ніж на батьків, щоб почуватись у безпеці під час війни.
Коли діти починають вивчати предмети, які дають їм знання про світ поза домом, то дітям може знадобитися ваша допомога, щоб з усім цим розібратися. Ви можете запитати, як ви можете навчити свою дитину позбуватися страхів, які приносить час війни. Хороша новина полягає в тому, що так само, як ваша дитина вчиться читати й писати, вона може набути навичок стійкості — здатності добре адаптуватися у час труднощів, травм, трагедій, загроз або навіть значних джерел стресу.
Які є способи навчити своїх дітей стійкості? Ось кілька порад і, користуючись цими порадами, майте на увазі, що шлях кожної дитини до стійкості буде різним, і що вам варто керуватися, у першу чергу, вашими знаннями про свою дитину.
10 порад батькам і вчителям молодших школярів у воєнний час
- Говоріть зі своєю дитиною. Коли у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та з упевненістю. Запитайте їх, що, на їхні думку, відбувається, і слухайте їхні відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові сказати їм, що страх — це нормально, але вони повинні продовжувати жити. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів, наприклад, «Я завжди буду піклуватися про тебе».
- Зробіть свій дім емоційно безпечним місцем для дитини. Влаштовуйте багато сімейного часу разом із дитиною, особливо під час війни. Проводьте більше часу з дитиною, граючи в ігри, читаючи або просто тримаючись поруч одне з однимю
- Обмежте кількість новин, які ваша дитина дивиться під час війни. Вимикайте телевізор або радіо, коли йде трансляція про війну. Вам не потрібно приховувати від своїх дітей те, що відбувається у світі, але вам також не потрібно постійно розповідати їм історії про війну. Приберіть подалі журнали та газети, які містять багато фотографій про війну або страшні обкладинки. Слідкуйте за тим, як ваша дитина користується Інтернетом, щоб переконатися, що вона не відвідує сайти, які містять кривавий або сенсативний контент про війну.
- Усвідомлюйте, що стреси війни можуть посилити щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина цілком здатна впоратися з невдалим іспитом або кепкуваннями, але будьте готові, що дитина неочікувано може відповісти гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай її надто не займає. Запевніть свою дитину, що ви просто очікуєте, що вона намагатиметься справлятися якомога краще і робить усе, що в її силах.
- Складіть розпорядок дня і дотримуйтеся його. Дітей заспокоює регулярний графік. Якщо домашнє завдання виконано в певний час, переконайтеся, що ви виділяєте цей час для домашнього завдання і надалі. Вашій дитині може бути складніше впоратися зі змінами вдома, коли ситуація у світі нестабільна.
- Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас може бути менше терпіння та творчих здібностей у той час, коли вашій дитині потрібно і те, і інше, щоб почуватися у безпеці. Бережіть себе, щоб ви могли піклуватися про свою дитину. Багато людей вважають, що звернення до вищої сили — через релігійні установи чи приватно — може допомогти.
- Запевніть дітей, що все буде добре, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок надзвичайних ситуацій для усієї сім’ї та поділіться його частинами, які, на вашу думку, зрозумілі вашій дитині. Поділіться з дітьми планами на випадок надзвичайних ситуацій, які є в їхніх школах, і підготуйте їх: деякі школи закриваються в екстреному випадку з дітьми всередині, і ваша дитина повинна знати, що вона буде захищена в школі, навіть якщо вона не з батьками. Якщо хтось із членів вашої сім’ї бере участь у воєнних діях, допоможіть їм зрозуміти, що це обов’язок цієї людини, так само як і ходити до школи — обов’язок для дітей.
- Спостерігайте за своєю дитиною, щоб не пропусти ознак страху та занепокоєння, які він чи вона не можуть передати словами. Ваша дитина стала дуже ручною, їй потрібно більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? У вашої дитини раптово впали оцінки? Можливо, дитина відчуває тиск того, що відбувається в навколишньому світі. Заохочуйте дітей писати історії або малювати малюнки, які показуватимуть, що вони відчувають, коли не можуть передати свої почуття словами.
- Залучайте дітей до сімейних справ, дозволяйте допомати вам. Те, що ваша дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати роботу, яка відповідає її віку, наприклад, накривати на стіл або прибирати у своїй кімнаті. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють благополуччю всієї родини. Якщо ваша дитина знає, що їй належить певна важлива роль і що вона може допомогти, вона більше відчуватиме, що ситуація під контролем і, відповідно, почуватиметься впевненіше сама.
- Говоріть про речі з позитивної точки зору. Можливо, ні ви, ні ваша дитина раніше не мали досвіду війни, але ви повинні сказати своїй дитині, що війни закінчуються. Звертайте увагу на випадки, коли ваша дитина стикалася з чимось, що могло її лякати спершу, але дитині вдалося перемогти цей страх зрештою (страх перед темрявою чи страх вперше увійти в новий клас). Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви також говорите про хороші часи в майбутньому.
Стійкість – це шлях
Ви можете навчити своїх дітей стійкості. Але те, що ваші діти навчаються стійкості, не означає, що їм не траплятимуться і складні моменти. Складні часи завдають болю, і у ваших дітей будуть моменти, коли вони нещасливі.
Стійкість – це шлях, і кожній дитині потрібен час, щоб навчитися цього. Точно так само, як дитина вчиться читати й писати у свій власний час. Для вашої дитини можуть бути корисними деякі із цих стратегій стійкості, тоді як інші діти можуть отримати користь від інших стратегій. Навички стійкості, яких ви навчаєте свою дитину під час війни, будуть корисні для неї навіть після війни, і це хороші навички, якими варто володіти в повсякденному житті.
Ви можете відчувати, що вам самим потрібна допомога, щоб навчити дитину стійкості. Якщо ви відчуваєте, що ви застрягли або перевантажені, і не можете скористатися наведеними вище порадами, ви можете розглянути можливість поговорити з кимось, хто може допомогти, наприклад, з психологом або іншим спеціалістом із психічного здоров’я. Звернення до когось за порадами та орієнтирами може бути помічним, щоб допомогти вашій дитині зміцнити свою стійкість і вистояти під час війни.
